Ренді Елкорн
Серед сучасних християн західного світу відбувається щось дивне. Багато з нас зазвичай думає і живе так, ніби вічності немає, або ніби те, що ми робимо в цьому житті, не має відношення до вічності.
Сьогодні поширено зосереджуватися не на своєму майбутньому у вічності, а на своїх теперішніх обставинах, так наче цей світ є нашим справжнім домом. Проте у Писанні написано, що наше теперішнє життя має бути орієнтоване на наше майбутнє у вічності, починаючи від того, що ми говоримо, до того що ми робимо (Якова 2:12; 2 Петра 3:11–12).
Необхідно щодня нагадувати собі про «справжнє». Існує шість вічних істин, які нам слід пам’ятати:
1. Є лише два місця, куди можна потрапити після смерті, — рай або пекло, і я, як і кожна людина, попаде в одне із цих двох місць.
Входьте вузькими ворітьми, бо широкі ті ворота й широка та дорога, що ведуть до загибелі, — і багато є тих, які ними входять, але вузькі ті ворота й тісна та дорога, що ведуть до життя, — і мало є тих, хто їх знаходить (Матвія 7:13-14).
Як рай, так і пекло пов'язані із землею, яка є проміжним етапом та дверима до того чи іншого світу. Найкраще життя на землі — це проблиски того, що відбувається на Небесах, а найгірше в житті — це проблиски пекла. Для християн теперішнє життя є найближчим до пекла. А для невіруючих земне життя навпаки є найближчим відчуттям Небес.
Реальність вибору, що стоїть перед нами в житті, є одночасно чудова і жахлива. Розуміючи вибір між двома можливими напрямками, невже кожна людина не хотіла б за будь-яку ціну уникнути пекла і потрапити в рай? Тим паче що ціна вже сплачена. «Адже ви викуплені за ціну» (1 Коринтян 6:20). Ця ціна була непомірною — пролита кров Божого Сина, Ісуса Христа.
Подумайте про це: Бог вирішив, що радше спуститься замість нас в пекло, аніж без нас перебуватиме на Небесах. Він настільки бажає, щоб ми не потрапили до пекла, що заплатив за нас жахливу ціну на хресті.
Не всі дороги ведуть до Небес. Є лише одна дорога – Ісус Христос. Він сказав: «Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене» (Івана 14:6). Всі інші дороги ведуть до пекла. Реальність пекла має краяти нам серце, щоби ми ставали на коліна і йшли до тих, хто не знає Христа.
2. Цей світ (яким він є зараз) не є моїм домом, все в ньому буде знищене і залишеться тільки вічне.
«Коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять. Коли все це таким чином буде знищене, то якими треба бути у святому житті й у побожності вам, котрі чекаєте й прагнете приходу Божого дня, під час якого небо, охоплене полум’ям, зникне, а розжарені стихії розплавляться?» (2 Петра 3:10-12)
Земля зіпсувалася через наш гріх (Буття 3:17). Тому земля, така, якою вона є зараз, знаходиться під прокляттям і не є нашим домом. Нашим домом є світ, який був на початку і який буде в майбутньому. Ми є паломниками в цьому житті, не тому що земля ніколи не буде нашим вічним домом, а тому що наш вічній дім не є зараз на землі. Він був, і буде, але зараз його там немає.
Бог каже, що ця земля згорить у вогні (2 Петра 3:10). Павло каже, що вогонь Божої святості спалить все, що ми зробили, якщо будували на дереві, сіні чи соломі. Але якщо ми будували з золота, срібла та дорогоцінного каміння, то наше діло переживе вогонь і потрапить на нове небо та нову землю (1 Коринтян 3:12).
Що матиме вічну цінність? Не ваша машина, будинок, дипломи, медалі чи бізнес. У вічності матиме значення служіння нужденним, кожна грошова пожертва на їжу для голодних, кожна склянка холодної води для спраглих, кожен вклад в місіонерство, кожна молитва за потребуючих, зусилля на євангелізаціях, і кожна хвилина догляду за малюками — від колихання до зміни підгузків. Біблія каже, що ми пожнемо у вічності те, що посіяли в цьому житті (Галатів 6:7-8).
3. Мій вибір і дії в цьому житті мають безпосередній вплив на майбутній світ і життя після смерті.
«Ось Я незабаром приходжу, і Моя нагорода зі Мною, щоб віддати кожному за його вчинками» (Об’явлення 22:12).
Те, що ми робимо в цьому житті, має вічне значення. Ми з вами ніколи не матимемо іншої можливості, щоби помолитися за зцілення зраненої душі, поділитися звісткою про Христа з тим, хто може спастися від пекла, попіклуватися про хворих, дати їжу голодним, потішити тих, хто вмирає, врятувати ненароджених, перекласти Писання, принести Євангелію до недосягнутої етнічної групи, поширювати Боже Царство, відкривати наші домівки чи ділитися своїм одягом і їжею з бідними та нужденними.
Коли ми сприймаємо сьогоднішній день у світлі вічності, то кожен найменший вибір стає надзвичайно важливим. Мої вчинки, в яких я керуюся Божим Духом, а не власними бажаннями – коли я читаю Біблію, молюся, ходжу до церкви, ділюся своєю вірою, чи віддаю гроші – вплинуть на життя у вічності, моє та інших.
4. Моє життя оцінюватиме тільки Бог, тому лише Його схвалення мого життя є важливим.
«Отже, кожний з нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Римлян 14:12).
Запитайте себе, чи живете ви заради схвалення від світу чи заради схвалення Ісуса. Також запитайте себе: «Перед престолом Кого я стоятиму в кінці життя?» Ми повинні жити для Одного Бога. Тільки Його схвалення є важливим. Якщо ми прагнемо чути від інших «Молодець», то не будемо робити того, що потрібно, задля Його схвалення.
Ми повинні нагадувати собі те, що в Біблії написано про немудрих заради Христа (1 Коринтян 1:18–31; 4:8–13). Питання не в тому, чи вважатимуть нас немудрими (так і буде), а коли і для кого ми будемо виглядати немудрими. Краще виглядати немудрим в очах інших людей (навіть інколи християн), ніж вічно вважатися немудрим в Божих очах.
5. Бог є суверенним, і я можу бути певен, що Він використовує усе в моєму житті на благо, навіть найважчі моменти.
«Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра» (Римлян 8:28).
У світі, який стогне від страждань і зла, Бог найбільше бажає наблизити Своїх дітей до образу Христа. Бог діє через складні обставини нашого життя, щоб допомогти нам уподібнитися до Христа. Ми можемо бути впевнені, що всі труднощі, які Він допускає у нашому житті, були вибрані Ним з любов'ю і мудрістю.
Можливо, найбільшою перевіркою нас, як послідовників Христа, які мають вірити в істину з Римлян 8:28, буде згадати найгірші події в нашому житті, а потім перевірити себе, чи вірю я, що Бог використає це для мого добра. Біблія наголошує, що Він так і зробить. У нас немає підстав сумніватися у цьому, так як і в Його обіцянках. Довірмося Йому вже зараз, щоб у вічності озирнутися назад і побачити, наскільки абсолютно правдивим був вірш Римлян 8:28!
6. Моїм вічним домом буде Нова Земля, де я бачитиму Бога, насолоджуватимуся Ним і служитиму Йому як воскресла людина у воскреслому людському суспільстві.
«Ми за Його обітницею чекаємо нових небес і нової землі, в яких проживає праведність» (2 Петра 3:13).
Чи є воскресле життя у воскреслому світі з воскреслим Христом і Його воскреслим народом тим, чого ви бажаєте і на що надієтесь щодня? Чи є це частиною євангельського послання, яким ви ділитесь з іншими? Павло каже, що воскресіння мертвих – це надія, з якою ми були спасенні . Це буде чудова кульмінація Божого спасіння, яке почалося з нашого народження згори. Це означатиме кінець будь-якого гріха, який відділяє нас від Бога. Звільняючи нас від гріха та всіх його наслідків, воскресіння дозволить нам жити з Богом, дивитися на Нього і вічно насолоджувалися спілкуванням з Ним без страху втратити ці стосунки.
Six Eternal Truths to Remember Each Day
By Randy Alcorn
A startling thing has happened among modern Christians in the western world. Many of us habitually think and act as if there is no eternity—or, as if what we do in this present life has no bearing on eternity.
The trend today is to focus not on our eternal future (who cares about the “sweet bye and bye”?) but our present circumstances, as if this world were our home. Yet Scripture states the reality of our eternal future should dominate and determine the character of our present life, right down to the words we speak and the actions we take (James 2:12; 2 Peter 3:11–12).
Let’s be sure to remind ourselves today—and every day—of “the real thing.” Here are six eternal truths to remember:
1. There are only two eternal destinations—Heaven or Hell—and I and every person I know will go to one or the other.
Enter through the narrow gate. For wide is the gate and broad is the road that leads to destruction, and many enter through it. But small is the gate and narrow the road that leads to life, and only a few find it (Matthew 7:13–14).
Both Heaven and Hell touch Earth—an in-between world leading directly into one or the other. The best of life on Earth is a glimpse of Heaven; the worst of life is a glimpse of Hell. For Christians, this present life is the closest they will come to Hell. For unbelievers, it is the closest they will come to Heaven.
The reality of the choice that lies before us in this life is both wonderful and awful. Given the certainty of our two possible destinations, shouldn’t every person be willing to pay any price to avoid Hell and go to Heaven? And yet, the price has already been paid. “You were bought at a price” (1 Corinthians 6:20). The price paid was exorbitant—the shed blood of God’s Son, Jesus Christ.
Consider the wonder of it: God determined that He would rather go to Hell on our behalf than live in Heaven without us. He so much wants us not to go to Hell that He paid a horrible price on the cross so that we wouldn’t have to.
All roads do not lead to Heaven. Only one does: Jesus Christ. He said, “No one comes to the Father except through me” (John 14:6). All other roads lead to Hell. The reality of Hell should break our hearts and take us to our knees and to the doors of those without Christ.
2. This world (as it is now) is not my home and everything in it will burn, leaving behind only what’s eternal.
The heavens will disappear with a roar; the elements will be destroyed by fire, and the earth and everything done in it will be laid bare. Since everything will be destroyed in this way, what kind of people ought you to be? You ought to live holy and godly lives as you look forward to the day of God and speed its coming (2 Peter 3:10–12).
Earth has been damaged by our sin (Genesis 3:17). Therefore, the earth as it is now (under the Curse) is not our home. The world as it was, and as it will be, is our home. We are pilgrims in this life, not because our home will never be on Earth, but because our eternal home is not currently on Earth. It was and it will be, but it’s not now.
God says this present earth will be consumed by fire (2 Peter 3:10). Paul says the fire of God’s holiness will consume whatever we’ve done that amounts to wood, hay, and straw. But he tells us there’s something that will survive the fire and go right into the new heavens and new earth—works of gold, silver, and precious stones (1 Corinthians 3:12).
What will last for eternity? Not your car, house, degrees, trophies, or business. What will last for eternity is every service to the needy, every dollar donated to feed the hungry, every cup of cold water given to the thirsty, every investment in missions, every prayer for the needy, every effort spent in evangelism, and every moment caring for precious children—including rocking them to sleep and changing their diapers. The Bible says we’ll reap in eternity what we’ve planted in this life (Galatians 6:7–8).
3. My choices and actions in this life have a direct influence on the world and the life to come.
Behold, I am coming soon, bringing my recompense with me, to repay everyone for what he has done (Revelation 22:12).
What we do in this life is of eternal importance. You and I will never have another chance to move the hand of God through prayer to heal a hurting soul, share Christ with one who can be saved from hell, care for the sick, serve a meal to the starving, comfort the dying, rescue the unborn, translate the Scriptures, bring the gospel to an unreached people group, further God’s kingdom, open our homes, or share our clothes and food with the poor and needy.
When we view today in light of the long tomorrow, the little choices become tremendously important. Whether I read my Bible today, pray, go to church, share my faith, and give my money—actions graciously empowered not by my flesh but by His Spirit—is of eternal consequence, not only for other souls, but for mine.
4. My life is being examined by God, the Audience of One, and the only appraisal of my life that will ultimately matter is His.
So then each of us will give an account of himself to God (Romans 14:12).
Ask yourself whether you are living for the approval of this culture, or for the approval of Jesus. Then ask yourself, “In the end whose judgment seat will I stand before?” We are to live out our lives before the Audience of One. His approval is the one that matters. If our goal is to hear others say, “Well done,” we won’t do what we need to do to hear Him say it.
We should remind ourselves of what the Bible says about being fools for Christ (1 Corinthians 1:18–31; 4:8-13). The question is not whether we will be seen as fools—that part is certain—but when and to whom we will be seen as fools. Better to be seen as fools now in the eyes of other people—including other Christians—than to be seen as fools forever in the eyes of the Audience of One.
5. God is sovereign, and I can trust that He is working all things—including the most difficult things—in my life together for good.
And we know that for those who love God all things work together for good, for those who are called according to his purpose (Romans 8:28).
In the midst of a world that groans under suffering and evil, God’s main concern is conforming His children to the image of Christ. And He works through the challenging circumstances of our lives to help develop that Christlikeness in us. We can be assured that whatever difficulty He has allowed in our lives has been Father-filtered, through His fingers of wisdom and love.
Perhaps the greatest test of whether we who are Christ’s followers believe the truth of Romans 8:28 is to identify the very worst things that have ever happened to us, then to ask whether we believe God will in the end somehow use those things for our good. The Bible is emphatic that He will. We have no reason to think He’ll be any less trustworthy concerning this than with any other promise He has made. By faith let’s trust Him today that in eternity we’ll look back and see, in retrospect, how Romans 8:28 was absolutely true!
6. My ultimate home will be the New Earth, where I will see and enjoy God and serve Him as a resurrected being in a resurrected human society.
But according to his promise we are waiting for new heavens and a new earth in which righteousness dwells (2 Peter 3:13).
Is resurrected living in a resurrected world with the resurrected Christ and his resurrected people your daily longing and hope? Is it part of the gospel you share with others? Paul says that the resurrection of the dead is the hope in which we were saved. It will be the glorious climax of God’s saving work that began at our regeneration. It will mark the final end of any and all sin that separates us from God. In liberating us from sin and all its consequences, the resurrection will free us to live with God, gaze on Him, and enjoy His uninterrupted fellowship forever, with no threat that anything will ever again come between us and Him.
Photo by Hanna Postova on Unsplash
